- об'єктивний
- I -а, -е.
1) Який існує поза людською свідомістю і незалежно від неї; незалежний від волі, бажань людини; прот. суб'єктивний. Об'єктивна істина. Об'єктивний світ.••
Об'єкти́вна реа́льність — найбільш загальне визначення світу, природи, буття.
Об'єкти́вне пра́во юр. — право як сукупність норм, на відміну від прав, що надаються окремим особам (суб'єктам).
Об'єкти́вний ідеалі́зм філос. — один з основних різновидів ідеалістичного напрямку, який визнає основою всього сущого абстрактну свідомість (дух, світовий розум і т. ін.).
Об'єкти́вні показники́ мед. — показники хвороби, які мають зовнішній вияв (на противагу суб'єктивним).
2) Позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення; безсторонній, неупереджений.
II -а, -е, спец.Прикм. до об'єктив.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.